У Херсоні до 80-ої річниці Голокосту в Україні показали документальний фільм. У стрічці "(Не)Відомий Голокост" йдеться про окупацію міста, депортацію та масове вбивство окремих категорій громадян.

У серпні 1941 року до Херсона прибуває команда СС ( підрозділ особливого призначення ). Їх завдання – скласти список євреїв, відокремити їх від решти населення міста. Так у центрі Херсона, на чотирьох вулицях, з’являється гетто. Саме про ці події перша серія фільму "(Не)Відомий Голокост", розповідає автор стрічки Юрій Капарулін.

"Фільм "(Не)Відомий Голокост" - це за нашою ідею багатосерійний фільм, що має розповісти про трагедію, яка відбувалася в нашому місті 80 років тому, і політику нацистів проти різних категорій населення, а саме євреїв міста, військовополонених, які перебували в таборах на території міста, пацієнтів психіатричної клініки у селі Степанівка, що сьогодні також поряд із містом, і долю ромського населення", - каже Юрій Капарулін.

Робота над фільмом тривала рік, розказує режисер Лесь Касьянов. Шість місяців витратили на збір інформації та написання сценарію, ще півроку – на зйомки та монтаж картини.

"Це - близько 30 годин зйомок, з яких ми зробили такий невеличкий фільм. Були свої труднощі. По-перше, дуже мало свідків цієї події саме у нас в Херсоні, але збереглися документи і нам довелося використовувати творчий підхід, щоб переварити цю історію, зробити її зрозумілішою та ближчою до студентів та глядачів", - говорить Лесь Касьянов.

Від 5,5 до 12 тисяч людей у Херсоні стали жертвами Голокосту, говорить Лесь Касьянов. Це – євреї, роми, військовополонені, душевнохворі. Людей масово розстрілювали, а говорити про Голокост у радянські часи забороняли. Інформації про ті події було небагато, тому збирати матеріали доводилося скрізь, каже Юрій Капарулін. Так, у фільми є інтерв’ю Раїси Кучеренко. Тоді вона була 11-річною дівчинкою і їй вдалося втекти з гетто. Ці спогади знайшли в американському фонді, де зберігаються архівні матеріали.

"Мене цікавлять теми, які були мало висвітлені, тому що були заборонені свого часу. І історія Голокосту в радянський період заборонялася і лише з 90-х років почалися дослідження цієї теми. Багато з чого було забуто під тиском радянської ідеології і тому деякі знання, як наприклад у Херсоні про історію гетто, про що сьогоднішня серія, доводилося по крупицях відновлювати і зводити в одну єдину історію", - розказав автор фільму.

"Мене наповнили почуття суму, болю і я відчула ці страждання цієї мами, яка виштовхувала свою дитину,щоб зберегти її життя і я зрозуміла, що це дуже важливо, що сучасна молодь має можливість познайомитися з цими матеріалами завдяки роботі авторів фільму. Тому що не кожна дитина буде шукати це в інтернеті, а так вони побачили і, якщо прониклися, думаю з них виростуть люди, які будуть проти війни", - каже глядачка Олена Остроус.

Після показу фільму своїми враженнями діляться Софія та Леонід Гельфандбейни. Їх родичі також стали жертвами Голокосту.

"Перший фільм, який вони зняли, стосувався безпосередньо мене. У Бобровому Куті, де моя батьківщина, батько був на фронті, залишалася його мати, дві сестри і в кожної було по дві дитини – всі вони лежать у колодязі, в степу. Тому я кожен рік їжджу туди, на ці пам’ятні місця. Їх стратили 16 вересня, тому і на цей фільм я прийшов. Це – дуже близька для мене тема", - каже Леонід Гельфандбейн.

"Фільм мені дуже сподобався. Я не перший фільм дивлюся цих авторів. Перший фільм, який бачила, присвячений Калініндорфу. Це – батьківщина моя і моїх батьків. Там загинули наші родичі. Дуже важливо, що молода людина, молодий вчений піднімає таку тему, яка є, по суті, білою плямою в історії нашої країни, в історії нашої Херсонщини і що запрошується молодь", - говорить Софія Гельфандбейн.

Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон