У Суми надійшла гуманітарна допомога для безпритульних тварин. Хто її отримав та як сумські волонтери опікуються безгосподарними тваринами, — у матеріалі Суспільного.

"Я її знайшла на вулиці. Вона бігала, водила весілля. І через деякий час були б тут нікому не потрібні цуценята. Воно нам треба? Стільки тварин покинутих. Тому терміново вона була стерилізована, достатньо часу пройшло після стерилізації. Тепер її треба вакцинувати, щоб вона була повністю безпечна, бо я її прилаштовую в сім'ю. Це соціалізована тварина, вона чиясь була, хтось її викинув", — розповідає волонтерка Іванна Голубцова.

Обробити знайдену безпритульну тварину від кліщів та паразитів, стерилізувати, щепити від інфекційних хвороб, якщо треба — вилікувати — це буденні справи сумської волонтерки Іванни Голубцової. Також — виїжджати на термінові виклики до поранених або покусаних собак, постійно возити їжу і шукати нового господаря.

Собака Герда мешкає на виробничій території в житловому кварталі Сум. Два тижні тому прибилася до одного із сумських блокпостів. Зараз пані Іванна її лікує.

"Вона була стерилізована, щеплення буде по плану, має пройти певний час після операції, і буду прилаштовувати її в родину, вона дуже гарна, розумна молода собака", — каже волонтерка Іванна Голубцова.

Пані Іванна піклується про безпритульних тварин вже понад 10 років, її територія — Хіммістечко, житлові квартали та промислові зони. Три-чотири рази на тиждень вона розвозить по місцях проживання безгосподарних собак їжу і воду. На день це — близько шести кілограмів сухого корму, м'ясні кістки, курятина, каші. Від початку війни, каже пані Іванна, покинутих тварин побільшало вдвічі.

"Якщо раніше було 20-25, то зараз десятків п'ять їх у мене стало. Я їжджу по різних точках, в мене просто додалися ті точки, де я раніше не була. Це Хіммістечко, район ДСК, перед Хімпромом, мимо Хімпрома, гумотехніка, силікатний, Керамейя і станція Баси, там люди теж годують покинутих тварин, їм доводиться теж допомагати з кормами, організовувати стерилізацію тварин", — зазначає вона.

У промзонах собак підгодовують працівники місцевих підприємств, але взимку, коли почалася війна, тут все було покинуте і собак ніхто не годував, розповідає пані Іванна, вони були дуже виснажені. Жінка каже, їздила сюди на велосипеді по морозу, щоб підтримати життя в цих тваринах. Ще й була проблема з кормами.

"Поки місто було в ізоляції, то по своїх зв'язках, по зоомагазинах доводилося їздити мало не кожен день і домовлятися за корм якось зі знижками, по старих цінах. В основному це дуже дешеві корми, ми їх змішували з більш калорійними кормами, щоб вони були більш принадні в харчовому смислі. Хоча б підтримували в них на той час життя. Зараз вже більш-менш. Пішла більш активна допомога волонтерських організацій, міжнародних або українських", — говорить Іванна.

Нещодавно пані Іванна отримала допомогу від сумської зоозахисної організації "Спільнота захисту безпритульних тварин", яку очолює Василь Воронін.

"Литовська громадська організація "Ініціативи по захисту тварин" зібрали кошти. На ці кошти закупили корми для безпритульних тварин і передали на благодійний фонд в Україні "Мяв-Гав". Ми з цього фонду вже отримали тонну двісті корму для собак, і наше завдання полягає в тому, щоб цей корм розподілити пропорційно і чесно", — зазначає пан Василь.

Він каже, що допомога призначена винятково для опікунських собак, які живуть на вулиці і якими опікуються волонтери. Найбільше таких тварин — у районі сорокової підстанції, на Веретенівці, Роменській, в районі Хімпрому. Має чоловік і свій притулок — майже на 60 тварин. Тут є собаки з Хімпрому, є з вулиці Спартака, де росіяни розбомбили житлові будинки. Розповідає, що на початку війни закупив понад три тонни корму. Його використали за місяць. Тож отримана тонна допомоги — це, швидше, невелика підтримка для волонтерів.

Іванна Голубцова говорить, що гуманітарні сухі корми забезпечують близько чверті від загальної потреби її підопічних. Щоб придбати решту, доводиться вишукувати можливості.

До того ж вона допомагає кормами й іншим волонтерам. В цілому ж з початку війни роботи з безпритульними тваринами стало вдвічі більше.

"Лягаю спати далеко за північ і встаю о 5, 5.30. Хронічне не висипання через це, але, оскільки не вистачає рук, хтось має це робити, не кинути ж їх напризволяще. Це дуже велика робота, багато нервів, це все суміщати з роботою дуже важко. І за рахунок сну це треба робити, варити їм їжу, доставати їм ліки, возити їх по клініках, домовлятися за перетримки. Це дуже важка робота. Так мало волонтерів, їх дійсно дуже не вистачає", — каже Іванна.

Читайте Суспільне у Telegram

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber

Підписуйтеся на наш Instagram