Андрій Кирея та Степан Музичук разом із іншими волонтерами возять допомогу в Лисичанськ, Авдіївку, Сіверськ, Слов’янськ, Бахмут, Привілля, раніше – у Сєвєродонецьк. Це не повний переліг " гарячих точок" на лінії фронту, куди їздять тернопільські волонтери.
"Моя перша поїздка на Схід була 4 березня, а спільно із Андрієм ми уже їхали в Харків 10 березня. Ми їздили ближче Північної Салтівки. Приїхали, а там якраз "прильот" був у сусідній будинок. Ми там виносили ранену бабцю. Її осколком ззаду прошило, вона стікала кров’ю. Я думав, якби ми там не їхали, то невідомо, чи її би вивезли? Нам воєнні сказали, що треба вивезти. Там ще були місцеві і ми разом вивезли", – каже Степан Музичук.
За словами Андрія Киреї, для цивільного населення найчастіше возили харчі, дитяче харчування, засоби гігієни. Черги за гуманітарною допомогою щодня були від двох до чотирьох тисяч людей. Раніше їздили на Схід два рази у тиждень.
"Одного разу ми поверталися із Привілля. Ми вискочили на швидкості 160 кілометрів за годину і почав міномет по нас працювати. Був такий вибух, що бусом хитнуло дуже сильно. Шофер подумав, що зірвалося колесо, а то просто по нас стріляли. Але найважча поїздка була до Бучі. Ми коли заїхали, побачили страшну картину. Всі машини порешечені, постріляні, могили були просто гілляками та листям загорнуті, а з цвинтаря постягували вінки. Це просто, щоб якось позначити, або хреста поставити", – розповів Андрій.
Волонтерів на такі поїздки мотивує бажання допомогти. Останнім часом вони найчастіше возять військову амуніцію – форму, взуття, каски, приціли, бронежилети та медикаменти.
"У нас було декілька історій, коли ми попадали в момент "прильоту". І ми виносили людей. В Харкові таке було, на Донбасі. І я розумію, що ми можемо бути корисними. Нам це подобається, ми готові далі працювати", – розповів Суспільному Степан Музичук.
Читайте також У Тернополі відкрили волонтерський центр Джерело
