Місія під назвою "Обличчям до обличчя"  академія пластичних хірургів США та десятка благодійників з боку України та Америки, яка оперувала жертв бойових дій в Ірані, Іраці, країнах Африки та Далекого сходу, у Хорватії на початку 90-х,  тепер працює в Україні. В обласній лікарні Прикарпатті вони провели надзвичайно рідкісні і складні операції, за якими спостерігала сотня українських медиків, йдеться в ТСН.

Команда з отоларингологів, пластичних та реконструктивних хірургів, нейрохірургів прибула до Івано-Франківська. Разом з українськими лікарями відібрали 35 цивільних і військовим, яким береться повернути їхні обличчя.

35 пацієнтів з надзвичайно складними травмами зі всієї України.

Пластичні хірурги США допомагають українцям, які перемогли смерть на війні, повернути знищені обличчя

Данило - військовий, на позиціях під Черніговом потрапив під потужний кількагодинний артобстріл. «Я подумав що це вже кінець. Зараз «корпорація монстрів». Гумор допомагає мені постійно, може чорний, але допомагав», - зараз про свою зовнішність тільки жартує Дмитро.

За цим гумором ховаються справжні муки. У Данила не має повік, його очі не заплющуються. Тож медики передусім повернуть функціональність очей, а вже згодом прибиратимуть сліди від опіків.

Лікарі американської академії пластичної та реконструктивної хірургії вражені спротивом українців російській навалі. Вони хочуть допомогти там, де українська медицина безсила.

На подвір'я Тетяни Пшеничної під Ізюмом одночасно прилетіло 8 мін. Пані Тетяна, каже, вона вибралась з м'ясорубки. Кожен сантиметр її тіла був посічений осколками, як і обличчя. Зараз у неї не закривається рот, не має губ, годування зі шприца. В Україні не знайшлось нікого, хто б узявся допомогти.

Отоларинголог доктор Москателло та пластичний хірург доктор Абрахам переконують пані Тетяну - з її обличчя можна стерти наслідки війни, але треба час і не одна операція. «Ми зробимо вам губи зробимо верхні губу і нижню, воно заживе і ми поговоримо про імпланти. Потрібно підготуватися до декількох етапів», - твердять лікарі.

«В цьому сенс нашої місії. Ми будемо показувати цю технологію українським колегам. Я абсолютно впевнений, вони опанують такий вид операцій і зможуть проводити їх в Україні», - переконані американці.

На одну із операцій українські лікарі чекали затамувавши подих -на операційному столі Поліна Червакова, як вона вижила сучасна медицина пояснити не може. Їх разом з сином на околиці Бучі розстрілювали, як у тирі, російські снайпери. «По нам почали стріляти снайпери. Мені в челюсть, челюсть всю розвернуло. Вийшла на виліт», - розповідає жінка.

Друге поранення в плече. Вона знепритомніла на 10 годин. Опритомніла о перший ночі посеред вулиці, її сина вже поруч не було. Про нього нічого не було відомо. Поліна була повністю дезорієнтована, вона зайшла в ліс, заблукала і йшла добу за добою. І так 4 доби лісом, поки не вийшла до дач. Там вперше знайшла воду. «У собаки в мисочці була водичка, я собі відлила, найшла там скляночку і по трошки пила», - пригадує жінка.

Вся у крові з простріленою щелепою і плечем Поліна дісталася до свого дому у Бучі, яка була вже повністю окупована. На її очах помирали друзі. «Моя кума мертва, в мене подружка зґвалтована, познущались. Її дочка навіть не могла впізнати. Моїх знайомих дуже багато постраждали», - розповідає Поліна.

Місяць без медичної допомоги, її обличчя гнило. Вона безліч разів прощалася з життям. Досі не може їсти і страждає від болю. «В мене на має нижньої челюсті . Пока я була в окупації вона згнила»,- переказує жінка.

Тож у неї  має бути надзвичайно рідкісне втручання - з ноги беруть частинку кістки разом з судиною і цей шматочок пересаджують у щелепу. Операція триває понад 8 годин. Якщо не має можливості пересаджувати фрагменти своїх кісток, сучасні технології дозволяють друкувати імпланти.

Для постраждалого Віталія, наприклад частину черепа надрукували на 3D-принтері. «В мене був повністю розбитий череп. В мене не має брови фактично. Це потягнуло шкіру, потягнуло око, понівечена частина обличчя», - розповідає він.

Віталій Зубович під час розвідки підірвався на міні, від авто залишився тільки каркас. На місці його врятувала американська волонтерка - медикиня Алексіс Антіла. Операція для бійці вже 10-та.  Медик Наталя Комашко каже, Віталій буде першопрохідцем, українські лікарі асистуватимуть американським колегам і вчитимуться, аби ці найсучасніші реконструктивні операції могли виконувати в Україні. «Чітко по КТ друкують кісткові дефекти, яких не вистачає пацієнтам. Для нас такі операції вперше, для мне це надзвичайно цікаво», - запевняє Наталія.

Надруковані імпланти до міліметра повторюють контури втраченої кістки. «Коли ми ставимо такий імплант на своє місце - це одночасно і функціональне втручання і косметичне. Після операції підтягнеться око воно буде нормально закриватися і виглядати», - пояснює пластичний хірург Манодж Абрахам.

У трьох операційних лікарі працювали нон-стоп - 35 операцій за 5 днів. Те, що ці втручання проходять не за кордоном, тішить наших медиків. Поранені українці отримали найсучаснішу допомогу, а вони - досвід.

Через пів року ця команда хірургів повернеться - тому що місія незакінчена, поки не стерті усі наслідки війни, а на обличчях українців не засяяли красиві усмішки. 

Нині результати проміжні - у Віталія відновилася симетрія обличчя,  у Данила тепер заплющуються очі, у пані Тетяни на обличчі з'явилася тінь усмішки. А Поліна з Бучі отримала ще довгоочікувану звістку - через пів року невідомості надійшов лист зі штампом "служба військовополонених" від її сина. Його тримають  у Росії, він живий.

Американські лікарі приголомшені тим, що доводиться нині переживати українцям, але вони дякують їм за жагу  до перемоги.

Читайте також:

Харківського сценарію не вийде: воїни на Миколаївщині з втратами відвойовують вже знищені села

Звільнений Куп’янськ хоча і під обстрілами, але ще з більшим страхом пригадує окупацію

На Сумщині місцеві лише встигають відновлювати зруйновані будівлі, як рашисти обстрілюють їх знову

Джерело