Тернопільський філателіст та колекціонер Юрій Заблоцький у час війни став командиром артилерійського підрозділу Української добровольчої армії.

Він розповів Суспільному, що його боротьба за європейський вибір розпочалася ще з Революції на граніті. Після Революції Гідності пішов воювати в зону АТО. Брав участь в обороні Донецького аеропорту, за що був нагороджений орденом. Демобілізувався у 2019 році Після повномасштабного вторгнення Росії в україну знову пішов на війну.

У мене є лист від королеви Великобританії Єлизавети ІІ

"За усі 5 років, що я був на війні, Путін зі мною не зміг справитися не тільки, як із українцем, він не зміг справитися зі мною, як з філателістом. За 1 820 днів до мене прийшла понад тисяча листів. Було так, що приходив один лист на день. У мене є лист від королеви Великобританії Єлизавети ІІ, як до командира артилерійського підрозділу цієї війни. До нас, у район Донецького аеропорту, якось прийшла гуманітарка – 400 флісових зимових светрів королівської пошти Великобританії. Я потім королеві написав лист та подякував, як вона добре дбає про своїх поштарів, якщо їхня уніформа використовується в такій гарячій точці, як схід нашої України. І вона написала слова вдячності та побажала перемоги. Це, напевне, перша офіційна заява на цій війні не про якийсь мир, а про нашу перемогу".

Складно буде довести, який саме шеврон оригінальний, а який підробка

Філателістична колекція Юрія Заблоцького налічує 25 тисяч номерних знаків. Також чоловік збирає шеврони. Цю колекцію уже передав до "Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини".

"Я почав колекціонувати шеврони на війні. Як колекція, вони не будуть мати якогось величезного значення, адже складно буде довести, який саме шеврон оригінальний, а який підробка. Проте для висвітлення подій, які підрозділи і де воювали, то це дуже хороша колекція. Зараз вони знаходяться у музеї для опису", – каже доброволець.

Коли війна затягує і це величезна проблема

На війні у тернопільського філателіста та колекціонера позивний "Самітник". Це псевдо зберіг ще з часів перебування у Пласті.

"Я дуже змінився і не можу сказати, що в кращу сторону, але й гіршим це назвати не можу, бо це необхідність. Я перевіряю себе за розмовами з дочкою. Вона зараз навчається у Швеції, якщо я починаю їй щось писати, а її це дратує, то значить, що я щось не туди "їду". Коли війна затягує і це величезна проблема. І ще, на війні найбільше не люблять говорити про війну".

Я не хочу, щоб моя дитина виростала у концтаборі, яким був Радянський Союз

"От визволили нещодавно Херсон. Дитина п’яти років, не знаючи слів, співає "Червону калину". Ким вона виросте? Вона виросте нормальною та адекватною людиною, яка буде вміти приймати рішення. От у 2014-му чи 2015-му році приїжджав у Тернопіль і бачив, як біля супермаркетів стоять діти й збирають продукти. Я усім казав, жоден, хто був у Донецькому аеропорту не вистоїть чотири години біля супермаркету. Так що без волонтерського руху неможливо. Ми воюємо не заради територій, не за Крим чи Донецьк, ми воюємо за наших дітей, щоб вони мали можливість вчитися там, де вони хочуть, в Україні чи за її межами, а ми для того все повинні зробити. Я не хочу, щоб моя дитина виростала у концтаборі, яким був Радянський Союз", – розповів в ефірі Українського радіо Тернопіль Юрій Заблоцький.

Авторка Анжела Шова

Читайте також Пішов на фронт із випускного: історія майора ЗСУ Богдана Гарнаги

Джерело