Вторгнення в Україну є прямим продовженням імперської та колоніальної політики Росії; політики, яка провадилась завжди. Загарбницька війна Росії проти України поєднується з пропагандистською кампанією заперечення самого існування української нації, активним геноцидом українців, результатом цього всього стає колонізація окупованих територій етнічними росіянами. Так відбувається в Маріуполі, на Донбасі, в Бахчисараї... Політика Росії в цих випадках була скопійована з Красної Поляни чи Камчатки в 19 столітті, пише Анна Фотига, депутат Європарламенту від партії Європейських консерваторів та реформістів (European Conservatives and Reformists, ECR) і колишній міністр закордонних справ Польщі.
Незалежно від того, була вона царською, радянською чи путінською, Росія століттями не змінювалась. Вона завжди керується імперськими інстинктами, діє за однією і тією самою схемою: завоювання, геноцид, колонізація, а потім добивається мовчазного прийняття статусу-кво, шляхом підкупу міжнародного співтовариства міражем економічної співпраці чи ілюзією величезного російського ринку. Нас не повинна вводити в оману думка, що Москва є частиною вирішення будь-яких глобальних проблем. Ми повинні пам’ятати, що навіть коли Росію хибно сприймали як стабілізуючу силу в Європі, це робилося за рахунок народів мого регіону – коли моя країна була розділена та окупована Росією. Уже тоді Москва планувала далі «йти на Захід», експортувати свою «стабілізацію» у 19 столітті чи свою революцію у 20-му. Москва не посоромилась знову відкрито втілити свою імперіалістичну схему в Україні у ХХІ столітті. Ось чому з московським імперіалізмом треба покінчити назавжди.
Росія завжди діє за однією і тією самою схемою: завоювання, геноцид, колонізація
Слід усвідомлювати, що Путін і його банда військових злочинців – не причина, а наслідок проблеми, корінням якої є авторитарно-імперська сутність Москви та КДБ і ФСБ, які давно захопили Російську державу. Російський імперіалізм має дуже глибоке коріння. Однак ми живемо не в XVI столітті Івана Грозного чи XVIII столітті Катерини ІІ, а в ХХІ столітті – у часи панування міжнародного права, міжнародних організацій і спільних цінностей. Європейський парламент і багато інших парламентів по всьому світу визнали РФ терористичною державою. І таке визнання має певні наслідки. Цю терористичну організацію, яку багато хто вважає імперією, слід ліквідувати. Інакше, безсумнівно, в сліпому бажанні зберегти «імперію» інші злочинці, які стануть її керівниками, становитимуть постійні загрози дестабілізації, гібридних атак та війн для своїх сусідів та інших країн, а також продовжать внутрішню політику поневолення та пригнічення власних громадян. Тому, як і у випадку з німецьким Третім Райхом, як екзистенційна загроза людству та міжнародному порядку, Росія повинна зазнати кардинальних змін. Наївно вважати, що РФ залишиться в тих самих конституційно-територіальних рамках після того, я зазнає остаточної поразки. Ніколи в історії не було, щоб такі централізовані імперії, які підкорили стільки народів, залишалися незмінними після поразки у вирішальній війні. Тому міжнародне співтовариство не може залишатися осторонь, як йому зручно, і просто споглядати подальший розвиток подій, але має виступити з відважною ініціативою щодо рефедералізації Російської держави – з огляду на історію російського імперіалізму та повагу до прав і бажань своїх націй. Жертви російського імперіалізму повинні мати можливість відбудувати власну державність, скористатися своїм правом на власну спадщину та визначення власного майбутнього.
На жаль, ми не можемо сподіватися на ефективність антивоєнних виступів представників російського суспільства в країні чи за її межами, оскільки таких протестів практично немає. Проте слід звернути увагу на масові протести проти підкорення Москві в окремих регіонах РФ, наприклад, в Інгушетії чи у далекосхідному місті Хабаровську.
Немає російського газу, нафти, алюмінію, вугілля, урану, алмазів, зерна, лісу, золота і т. д. Всі ці ресурси татарські, башкирські, сибірські, карельські, черкеські, бурятські, сахські, уральські, кубанські, ногайські тощо. Для більшості мешканців регіонів — чи то етнічних росіян, чи корінного населення – Москва уособлює лише війну, репресії, експлуатацію та безвихідь. Переслідування та дискримінація етнічних меншин у Росії є звичним явищем. Гіперцентралізація виявила численні слабкості країни, але, перш за все, підкорила теоретично автономні області та республіки волі Кремля. Понад те, своєю одіозною загарбницькою війною Москва посилає у м’ясорубку етнічні меншини, завдаючи ще більшої шкоди як українському, так і вже підкореним народам Далекого Сходу.
З огляду на національно-етнічну карту територій РФ, слід говорити про перспективи створення вільних і незалежних держав на постросійському просторі, а також про перспективи їхньої стабільності та процвітання. Міжнародне співтовариство зобов’язане підтримувати права корінних народів, які внаслідок російського завоювання та колонізації опинилися у межах РФ. Ми не можемо зосереджуватися на збереженні лише деяких корінних народів, а не усіх. Ми не можемо нехтувати тим фактом, що етнічні росіяни, будучи найбільшою нацією РФ, є лише однією з багатьох – рівні з ними права повинні мати хакаси, тувинці та інші. Треба більше уваги приділяти регіонам і націям РФ, їхнім можливостям і перспективам суверенітету. Ми повинні пізнати їхніх лідерів, їхні історії та їхні сильні сторони. Треба знати, що Російська імперія заперечувала саме існування культури підкорених народів, часто викрадала їхню спадщину. Західний термін «культурне присвоєння» має багато прикладів у Росії, і прикладом цього є Михайло Лермонтов, який викрав легенди підкорених черкесів, і росіяни, які намагаються відокремити етнічного українця Миколу Гоголя від його української національної ідентичності.
Жертви російського імперіалізму повинні мати можливість відбудувати власну державність
Безумовно, розпад РФ може спричинити певні труднощі та ризики, як і будь-який перехідний період. Однак ці ризики будуть набагато менш небезпечними, ніж у разі, якщо залишити цю агресивну імперію без змін. Після періоду сну вона повернеться із подальшою агресією, як це не раз траплялося протягом століть. Існує багато можливих рішень і стратегій для контрольованого, конструктивного та ненасильницького демонтажу останньої колоніальної імперії в Європі. Розвал РФ означатиме посилення безпеки, в тому числі енергетичної та економічної в Європи та Центральної Азії. Я згодна з Янушем Бугайським (старший науковий співробітник Джеймстаунського фонду, ведучий телевізійного шоу «Час Bugajski», яке виходить на Балканах, автор 22 книг про Європу, Росію та трансатлантичні відносини, а також колонок у кількох ЗМІ – «Главком»), що всередині РФ можуть виникнути нові прозахідні держави, і це зміцнить стабільність у кількох регіонах Європи та Євразії.
Демонтаж останньої колоніальної імперії в Європі неминучий. Відтак, він має бути контрольованим і конструктивним; має бути вирішена проблема імперської політики «Єдиної Росії». Розпад Радянського Союзу став катастрофою для Путіна та його колег з КДБ. Для балтійців, українців і грузинів, а також для казахів чи киргизів це було благословенням. Я переконана, що так буде і з РФ, у разі розпаду якої чеченці, черкеси, буряти, чукоти та багато інших народів здобудуть свободу.
Тому разом із моїм колегою Космою Злотовським ми раді приймати численних експертів, істориків, журналістів, політиків з обох боків Атлантики, а також лідерів і представників понад 20 націй РФ, які зберуться в Брюсселі в Європейському парламенті для обговорення перспектив деколонізації та деімперіалізації РФ. Приєднуйтеся до цієї важливої дискусії, більше інформації ви можете знайти на веб-сайті ECR Group.
Джерело: ECR Group
Переклад: Наталія Сокирчук, «Главком»
