16 березня 2022 року російський літак скинув авіабомбу на драматичний театр у центрі Маріуполя. Будівля театру була прихистком для понад 1000 людей. За даними прокуратури Донеччини, внаслідок обстрілу загинули близько 600 людей, щонайменше 400 людей отримали поранення. Встановити точну кількість неможливо — місто в окупації. Родина маріупольців, яка в цей день була в драмтеатрі, поділилася спогадами з Суспільним.

Таким був драматичний театр у центрі Маріуполя до приходу російської армії. Він вважається одним з найстаріших театрів Лівобережної України. З початком повномасштабного вторгнення будівля театру стала прихистком для маріупольців, чиї будинки зруйнувала російська армія.

Біля будівлі з двох боків містяни зробили напис "ДІТИ" — саме так, великими дуже помітними літерами. 16 березня зранку російська армія скинула на будівлю театру авіабомбу. В цей час там перебувала Галина зі своїми доньками.

Після удару всі кричали імена

Родина прийшла туди напередодні бомбардування, бо їхній будинок зруйнували.

"Коли 10-го числа повний "пакет Граду" прилетів в нашу багатоповерхівку, у деяких квартирах просто такі величезні діри утворилися. А десь в ніч з 15-го на 16-го ми почули: якась тиша якась становилася. Ми побачили танк з літерою з інших людей з білими пов’язками на рукавах, ми зрозуміли, що це росіяни страшенно перелякалися. От а їм вочевидь було дуже весело. Вони завели свого танка і почали так демонстративно крутити цією баштою, поїхали за нами і прийнялися по нам стріляти. Ми бігли (ми ж 6 днів не виходили назовні) і ми бачили, що місто зруйноване, але те що ми побачили 16-го зранку це був просто жах. Біля таких так званих нових червоних будинків, біля цього пам’ятника ми побачили машину швидкої допомоги розстріляну, ми побачили поліцейську машину мертвих тероборонівців", — згадує Галина Кутнікова.

Донька Галини — Марія авіаудар "спостерігала" ззовні. Згадує: вийшла в цей час за водою.

"Були дуже сильно зруйновані будинки та лежали мертві люди, я набрала воду і побачила дуже добре видно завод "Азовсталь". З моря летять літаки кілька штук — і вони бомблять завод. За кілька хвилин до театру я почула, що летить літак дуже поруч, земля каталася, лягла на землю — не було де укритися. Я почула, що літак десь скинув бомби і полетів. Я зраділа, бо вирішила що мені дуже сильно пощастило. Почала підходити до театру і побачила, що над театральним сквером дим все дуже потрощено, валяються каміння, відірвані гілки від дерев. І вже коли я підійшла до театру, я побачила, що дах зруйнований, що завалені стіни і що з третього поверху іде вогонь", — згадує момент авіаудару жителька Маріуполя Марія Кутнікова.

Каже, пішла до будівлі і почала шукати матір із сестрою, які в цей час перебували всередині.

"Я не можу сказали, що я почула, в мене просто раптом в голові промайнула думка, що от небезпечно — і я відстрибнула від дверей у такий прольот. Просто через секунду від того моменту, як я відстрибнула, полетіли ці двері, полетіла цегла, полетіли шматки людей. Я негайно закрила светром собі обличчя, тому що штукатурка набивалася у ніздрі, рот — і просто неможливо потім дихати. І я так закрила своє обличчя, і наступної хвилини я почула крики. Коли я відкрила обличчя, я зрозуміла, що я неушкоджена, але я замурована з одного боку все завалено і з другого", — розповідає Марія Кутнікова.

"В мене була одна думка: бігти — бо що там з моїми дітьми. І я вибігла і почала робити те, що всі робили навколо мене. Всі кричали імена".

"Я побачила двері у завалений концертний хол, концертний хол дуже постраждав. Я піднялися нагору, але моїх близьких там не було. Я не розуміла, де їх шукати. Так само, як і я, багато людей шукали своїх рідних, тому в театрі було дуже багато крику. Кричали люди, які постраждали від удару, кричали їх близькі. Перегукувалися та вигукували різні імена. Такий крик був у будівлі — і я почала теж кричати імена своїх рідних. І почула: що хтось кличе мене. Я побачила двері і якісь сходи, які ведуть вниз. Як виявилося, це був один з видів з бомбосховища. І на цих сходах стоять мої рідні. Вони обсипані штукатуркою, але цілі", — згадує Марія.

Галина згадує, на ніч вони сховалися в приміщенні філармонії. Далі вирішили пішки виходити з Маріуполя.

600 загинули та 400 поранені

Через тиждень родина Кутнікових змогла покинути окуповану територію. Свідчення про злочини російської армії вони передали в прокуратуру, наразі триває досудове розслідування, каже речниця відомства Анастасія Мєдвєдєва. І лише частину людей вдалося встановити та опитати.

"Злочин кваліфіковано ч. 2 ст.438 кримінального кодексу України: порушення законів та звичаїв війни. За попередніми даними загинули близько 600 осіб, іще 400 осіб, що перебували в театрі отримали поранення різного ступеня тяжкості", — розказала речниця.

Встановити точну кількість загиблих, каже Мєдвєдєва, наразі неможливо, бо місто в окупації . 18 та 19 травня 2022 року росіяни діставали з-під завалів драмтеатру та вивозили у бік населеного пункту Старий Крим тіла загиблих, повідомляв радник мера Петро Андрющенко. В грудні 2022 року окупанти почали зносити будівлю драмтеатру.

Читайте також про маріупольський драмтеатр

Без лазерів, дронів та фотоапаратів — лише інформація від людей: як робили 3D-модель маріупольського драмтеатру

Архітектурні втрати Маріуполя: пам'ятники, які знищили росіяни

"Звук літака. Лунає свист. Чоловік поряд закриває мене собою" — історії свідків бомбардування маріупольського Драмтеатру

У Тернополі маріупольці провели акцію до річниці авіаудару по драмтеатру

Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram

Джерело