Олена Кириченко разом із родиною переїхала через обстріли у Полтавську область. На Донеччині утримували поголів’я, яке частково вдалося перевезти у Сергіївку, що у Миргородському районі. Тут і заснували бізнес. Про це власниця молочного господарства розповіла в ефірі Українського радіо “Полтава”.

До повномасштабного вторгнення Олена Кириченко разом із родиною проживала у Костянтинівській громаді на Донеччині. Там вона працювала помічницею вихователя у дитсадку.

У нас велика родина, і в кожного був свій окремий будинок. У кожного було своє господарство. Тримати корів в селі – це нормально, це додатковий заробіток. Основне поголів’я тримали батьки і середня — сестра. Загалом до 24 лютого в нас було 26 голів, це і дійні корови, і телята, і бики.

Та після першого обстрілу родина вирішила виїхати на Полтавщину у село Сергіївка, що у Миргородському районі. Напередодні частину телят, розповідає Олена, роздавали людям, основне поголів’я лишили місцевому фермеру на Донеччині на перетримку.

“Мабуть, Сергіївка – це назавжди”: як родина ВПО із Донеччини створила молочну ферму на Полтавщині Через два тижні повернулися забирати поголів’я, а половину його вирізали. Залишилося шість голів молодняка і бик.

Розпочинати в Сергіївці довелося "з нуля". Втім вдалося не лише зберегти частково перевезене поголів’я корів, але і започаткувати власний бізнес.

Люди попросили евакуювати їхнє господарство, бо не було змоги утримувати. Тепер у нас чотирнадцять дійних корів і бик. На новому місці уже корови почали телитися, так що збираємо заново. У Сергіївці нам допомогли оформити сімейно-молочне господарство. Ми почали виробляти сири.

За словами власниці молочного господарства, за грантові кошти придбали обладнання для сироварні. Нині щодня переробляють близько 200 літрів молока.

Мабуть, Сергіївка – це назавжди. У нас велика родина: сімнадцять людей, з яких дев’ятеро дітей. Коли ми вирішили переїжджати, то хотіли зупинитися в сільській громаді, яка розвивається. Тому вибір зупинили на Сергіївці. Ми не очікували, що нас тут так зустрінуть. Коли ми приїхали – була ніч, дощ, світло не можна вмикати. Нам допомогли розвантажити машину, радо зустріли.

Родина переселенці планує залишитися на Полтавщині і надалі.

Інтерв’ю про життя ВПО в Сергіївській громаді та відновлену сімейну молочну ферму слухайте за посиланням.

Читайте також "Гарно прийняли": як живуть переселенці у Білоцерківській ТГ на Полтавщині

Джерело