Ошатний будиночок кінця 19 початку 20 століття на площі Слави у Черкасах — синагога купця Скловського. У ній більше не читають тору. Нині вона повищала на один поверх та стала оселею для містян.

Понад сто років тому у Черкасах було 13 синагог, розповів Суспільному директор черкаського обласного єврейського благодійного фонду "Турбота поколінь" Дмитро Співаковський.

Синагога — це не церква

За словами Дмитра Співаковського, у синагозі хоч і моляться Богові, але це місце відрізняється від церкви:

Місце, де читали тору, стало житловим будинком: про синагогу Скловського у Черкасах

"Синагога відрізняється від церкви тим, що не має ніяких ікон, зображень святих, тому що в юдаїзмі заборонено зображувати те, що створив Бог (ні людей, ні тварин, ні що інше). Тобто синагога — це приміщення, де знаходяться сувої тори, де зібрались не менше десяти чоловіків-євреїв старше 13 років. Тобто за цих умов приміщення можна вважати синагогою й там можна молитися".

Тору пишуть так само як дві тисячі років тому

"Тора — настінна книга євреїв, але це не стільки книга, скільки сувій, написаний на пергаменті спеціальними чорнилами, від руки спеціально підготовленими людьми. Нині тора так само пишеться як дві тисячі років тому. На додаток, якщо якась буква написана неправильно, весь сувій тори вважають некошерним. Тору не можна викидати, тому у випадку закриття синагоги її передавали, наприклад, у музеї. Та коли музей приймає щось, воно стає власністю держави і потім повернути назад громаді вкрай важко. 20 сувоїв тори були передані у наш краєзнавчий музей, який був колись розташований по вулиці Гоголя. Та коли німці наближались до Черкас, весь музей був евакуйований", — розповів пан Дмитро.

Синагога Скловського — водночас і є, і немає

Одна із синагог у Черкасах — синагога купця першої гільдії Скловського розташована на вулиці Слави, 11:

"Побудована вона у 1860-х роках, а як синагога існувала до середини 20-х років XX століття. Після цього її закрили. Тут були і приватні квартири, і розміщувались різні організації. Раніше синагога була двоповерхова, й зараз видно, що два поверхи мають особливий архітектурний вигляд, а третій поверх відрізняється, він був побудований у 60-х роках 20 століття й з того часу використовувалось приміщення повністю як житловий будинок".

Якщо є синагога, значить поруч живе заможній єврей

Пан Дмитро пояснив, чому здебільшого синагоги називали іменами заможніх людей:

"Річ у тім, що синагоги називали двома методами. Утім у Черкасах більшість синагог називались на честь того, хто їх будував. Грошей на існування єврейської громади царський уряд не спрямовував, тому громада будувала синагоги самостійно. Деякі синагоги будувались коштом багатих євреїв, тому що під час великих свят євреї не можуть працювати і не можуть їздити на чомусь. Тому на свято до синагоги треба було йти пішки, тобто потрібно було жити від синагоги недалеко, аби мати змогу дійти пішки. Тому й багатії будували синагоги неподалік своїх будинків".

За словами Дмитра Співаковського, таку синагогу передавали у власність громади, а той, хто побудував її — мав свої привілеї:

"Це не означало, що синагога їм належала. Приміщення будувалось, той, хто фінансував, міг надалі підтримувати грошима, однак синагогу вони передавали єврейській громаді. Громада ж призначала скарбника синагоги, старосту, які всім керували. Люди, які побудували синагогу, мали певні привілеї — вони мали право прийти на будь-яку службу і й сісти на окремих місцях, де можна було покласти перед собою молитовник й молитися. Тому іноді у синагогах можна було побачити прикріплені таблички з написом, кому належить місце. Та це не означало, що це місце ніхто не мав право зайняти: якщо йде служба і цієї людини чи когось із її родичів немає, то сісти й молитися може будь-яка інша людина".

Немає Бога — немає синагоги. Як радянська влада конфісковувала будівлі

"Синагога Скловського закрита як й інші синагоги у середині 20-х років XX століття. Робилося це приблизно одним і тим же методом — на підставі протоколу зборів «Собрания работников и мещан еврейской национальности города Черкасс». Текст протоколу був приблизно однаковий: «Религия — это опиум для народа, мы Богу не молимся, Бога нет, в Бога не верим и синагога нам не нужна». На підставі таких виступів протоколювались збори ухвалювалось рішення про закриття синагоги. Далі ці будинки передавались у державні структури, у приміщення поселяли людей або розміщувались якісь організації", — розповів пан Дмитро.

Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди

Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України

Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України

Джерело