Шість місяців, у 1998-99 роках, прослужив у миротворчій місії в Боснії та Герцеговині, Сербії кам’янчанин Олександр Михальчук. Після строкової служби, розповідає, пройшов відбір і був зарахований на посаду водія БТР-кулеметника до миротворчого батальйону.
Про службу в миротворчій місії, ставлення місцевих до українських військовослужбовців, а також яким було спілкування з росіянами - Олександр Михальчук розповів Суспільному.
У складі миротворчого контингенту служив у 1998-99 роках — у Боснії і Герцеговині, розповідає нацгвардієць Олександр Михальчук. Після строкової служби у 25 аеромобільній бригаді йому запропонували участь у миротворчій місії. Олександр каже, відбір пройшов з другого разу.
"Відбір був дуже сильний. Фізичне навантаження було дуже велике, багато хто не витримував. Писали рапорти, що відмовляються. Я потрапив на посаду кулеметника БТРа. Три місяці навчався даній справі і 17 жовтня 1998 року я полетів в Боснію і Герцеговину", — розповідає Олександр Михальчук.
У тринадцятій ротації було 110 українських військовослужбовців, говорить Олександр. Служили, каже, разом з французькими військовими.
"Приземлилися в Мостар, відкрилася рампа, я побачив гори, люди зі зброєю всі. Прийшла команда бігом виходимо з літака. Швиденько нас в "Камази" завантажили. В січні нашу роту зібрали по тривозі. Командир сказав, в Сербії обстріляли французьку роту, потрібна наша допомога. Сиділи, з французами шуткували в БТРі, в броні. По нас чуємо, пішла кулеметна черга. Цілі не могли знайти, однак чуємо, що по нас стріляють", — згадує боєць миротворчого батальйону.
Цікавим, зі слів Олександра Михальчука, було спілкування з французькими військовослужбовцями.
"З французами — я не знаю, як ми з ними спілкувалися, однак я їх розумів і вони мене розуміли. Навіть такі наші армійські приколи вони розуміли", — каже теперішній нацгвардієць.
Французька військова, пригадує Олександр, постійно віддавала йому військове вітання.
"На великій такій машині була одна француженка, солдат за кермом. І ми віддавали один одному військове вітання. Водії ніколи не віддали військове вітання, а ця дівчина одному мені постійно віддавала честь. Хлопці жартували: "Михаль, іди, там твоя француженка їде", — розповідає Олександр.
За словами Олександра Михальчука, росіянам вже тоді забороняли спілкуватися з українськими військовими.
"Були росіяни. З ними ми пересікалися в Сараєво. Я їм: "Привіт, пацани". Вони йдуть. Я до них: "Москалі, чого не вітаєтесь?". Вони кажуть: "Братішка, вибач, нам забороняють з вами спілкуватися". Пояснень вони не дали", — пригадує Олександр.
У січні 1999-го чотирнадцятьох українських військових з миротворчою місією відрядили у Сербію, розповідає нацгвардієць.
"Вони побачили нашу техніку, що ми заїжджаємо, і перекрили нам дорогу. Почали кидати в нас каміння. Не пропускали нас. Командир каже: "Витягніть прапор, щоб бачили, що це українці". Тоді вони до нас: "А, ви українці, товариші, давайте заходьте, питань немає". І після того ми вже написали на БТРі "Україна" великими літерами", — згадує Олександр Михальчук.
Після миротворчої місії Олександр продовжив службу у внутрішніх військах. Відбув десять ротацій у тоді ще зоні антитерористичної операції (АТО). Нині — у званні штаб-сержанта на посаді начальника інструкторів патрульної роти Нацгвардії України. Служить разом із сином.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook. Джерело
