Обміни "азовців" загалом відбуваються дуже важко і вони дуже в поганому стані, наголошує армієць

У програмі "Час: Online" на "5 каналі" ведуча Марія Скібінська та колишній гравець збірної України з регбі, а нині "азовець", який пройшов бої в Маріуполі, "Азовсталь", полон в "Оленівці" та нині готується до контрнаступу – Анатолій "Комуніст" Єгоров, обговорили, як його та його побратимів було визволено з полону рашистів.

"Комуніст" також наголошує, що обміни "азовців" загалом відбуваються дуже важко і "азовці" залишаються червоним прапором для рашистів.

Анатолій Єгоров також розповів, скільки "азовців" досі перебуває в полоні кацапів – це близько 650 армійців – і вони в дуже поганому стані. 

Єгоров також зауважує, що не розуміє, чому командирів "Азову" досі тримають у Туреччині. За його словами, жодного документа, що зобов'язує тримати наших командирів у Туреччині, ми не бачили.

"Азовець" також закликав і владу, і світову спільноту активізувати зусилля, щоб "азовці" якомога швидше повернулися в Україну з російського полону.

"Я запам'ятав повернення з полону на все життя. Перша частина була погана, друга – хороша. Нас же везли півтори доби. Нас везли як скот. Били всю дорогу. Били прикладами просто так. Руки були зв'язані стяжками – більше як пів роки минуло, а у мене досі шрами від стяжок позалишалися. Коли мені їх через півтори доби розрізали, вони прямо всередині в шкірі були. Зав'язані були очі. Закидали нас 50 чоловік у тентовий КамАЗ, де 25–30 людей – це вже тісно, а нас 50 закидали. Там була страшна давка, не було чим дихати. Наш друг "Доцент" почав одразу втрачати свідомість, а в нього тромб на нозі. Він втратив свідомість. Ми почали кричати. Він (охоронець – ред.) відкрив флакон нашатирю і закинув нам – у нас у всіх були опіки слизової оболонки. Потім зайшов, а ми ж не бачимо, і почав по головах бити прикладом", – згадує армієць.

І нині зауважує: "Я був впевнений, що нас везуть на розстріл, а не на обмін. І нам нічого не пояснювали... Отакий великий військовий шокер – він його просто посадив об нас".

Потім, як згадує "Комуніст", їх привезли в Таганрог на злітну смугу. Тут він зрозумів, що щось не так, бо для чого їх возити на літаку, якщо буде розстріл. Каже, "азовцям" та військовим інших підрозділів із їхньому КамАЗу дали зіскочити, а з сусіднього КамАЗу наших армійців викидали на асфальт із висоти 1,8 метри. 

"Потім вони почали казати ідіть на голос. От хлопці по трапу піднімалися на вантажний літак, падали – а росіяни сміялися, їм було дуже весело. Посадили нас, потім ми летіли-летіли і приземлилися – я думав, що це Туреччина. Відкривається шлюз – я відчуваю холод. Думаю, це не Туреччина – 21 вересня. А по-друге, смердюче повітря це московське. Я у москві був два рази: коли "Шахтар" грав із "ЦСК-москвою" і коли кінний клуб "Донбас" там грав. Я на все життя запам'ятав цей смердючий запах. Завели до нас "Гендольфа", "Тавра", хлопців, які були в "лефортово". І ми полетіли далі, не зрозуміло куди", – згадує чоловік.

"Ми летіли, не рахуючи час, бо ти повністю дезорієнтований. І ми прилетіли в білорусь. Там нас уже акуратно взяи попід руки. Це було білоруське КДБ, вони не били нікого, нас посадили в автобуси, я припідняв пов'язку на очах – бачу, білоруські номери. І тут я зрозумів, що сидіти в білорусі ми швидше за все не будемо і це, мабуть, таки обмін", – розповідає "Комуніст". 

Отак з Гомеля "азовців повезли в Чернігівську область. Далі вони під'їхали до кордону і їм зрізали стяжки. Далі були хвилини, які армійцю запам'ятаються на все життя.

"Тільки перейшли кордон, там стояли наші спецпризначенці. Я кажу: "Хлопці, дайте телефон". Вони дають телефон, я одразу дружину набрав – там щастя, не розмовляли чотири місяці до цього. І тут такий емоційний момент, мене досі розбирає. Ми йдемо, дуже багато швидких. І або фельдшер, або медсестра відкриває свій тормозок і каже: "Хлопці, тримайте". Там якісь бутерброди. Словом, ти розумієш, що ти вдома, що це все закінчилося і ти не можеш повірити – як в тумані знаходишся. І ще втома, ми півтори доби не спали", – згадує "азовець".

Каже, потім вони підійшли до автобусів, було багато волонтерів – давали і продукти, і одежу, і цигарки. Потім їх привезли в Чернігів у госпіталь – там персонал влаштував визволеним пир, аплодували їм, згадує "Комуніст". 

На запитання, що перше сказав, коли побачив рідних, армієць відповідає: "Коли побачив – сказав, що кохаю їх".

Дивіться також повне інтерв'ю з "азовцем" Анатолієм "Комуністом" Єгоровим:

Дивіться також: "Я не хочу війни для моїх онуків": захисник "Азовсталі" повернувся з полону і знову повертається на передову – сюжет

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

Джерело