Українська співачка Настя Каменських не так часто дає інтерв'ю, однак для сайту ТСН.ua зробила виняток.

Ми поспілкувалися з виконавицею одразу після її благодійного туру "Я – Україна". Запитали, який з концертів запам'ятався найбільше, скільки грошей вдалося зібрати і на що вони підуть.

Також поцікавилися у артистки, як вони з чоловіком, репером та продюсером Потапом підтримують стосунки на відстані і попросили прокоментувати ситуацію, яка склалася з розіграшем позашляховика.

Про благодійний тур "Я – Україна"

– Не так давно ви об'їздили Україну з концертною програмою "Я – Україна". У якому місті виступ запам'ятався найбільше і чому?

– Кожен концерт був для мене особливим, першою чергою через людей, які його відвідали, через їхні неймовірні емоції, які я кожен раз проживала разом із глядачами. Коли ми співали із дітками "Я – Україна", чи коли вся зала співала цю пісню стоячи… Коли військові підписували прапори, а потім люди зі сльозами на очах їх вигравали в аукціонах. Обійми з гостями концерту в залі! Зустрічі з нашими захисниками! Вибачте, мені дуже складно щось одне виділити. За цей тур я і моя концертна команда пережили просто неймовірну кількість емоцій. То щастя, то сльози.

У Кременчуці перед концертом я відвідала Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни. Ми дуже тепло і душевно провели час із нашими захисниками, а ще хлопці розчулили мене до сліз, коли зняли свої шеврони і подарували мені. Мене в цей момент емоційно розірвало! Зараз я часто ношу їх з собою, це мій амулет!

Багато емоцій викликав концерт в Черкасах. Він відбувся у мій день народження, який я зустріла просто на сцені. Моя команда зробила мені сюрприз – винесла торт та ввімкнула відеопривітання від прекрасних людей – колег за сценою, військових, діточок із дитячих будинків, підопічних благодійних фондів. Особливо приємно і неочікувано було отримати їх від наших захисників, від людей, яким я колись чимось допомогла.

– Скільки грошей вдалося зібрати під час благодійного туру "Я – Україна" і на що вони будуть спрямовані?

– На концертах першої частини туру нами було зібрано близько 750 тисяч грн. А друга частина, до речі, вже запланована на осінь. Ми звернулись до військових Нацгвардії і зробили запит, що конкретно потрібно і збирали саме на конкретні авто для наших захисників на передову.

Я неймовірно вдячна всім українцям, які купляли квитки, донатили та брали участь у благодійних аукціонах! Разом нам вдалося придбати три автомобілі, які вже скоро приїдуть в Україну і після всіх етапів підготовки, вирушать на передову і допоможуть нашим захисникам боротись з ворогом. Ці автомобілі відповідають цілому списку критеріїв, які потрібні, щоб максимально якісно служити ЗСУ. Також їх було пофарбовано в камуфляжні кольори. Маю надію, вони допоможуть нашим захисникам!

Також в рамках гуманітарного напряму туру "Я – Україна" у співпраці з ГО "Сенсоріка" ми розіслали близько двох тонн гуманітарної допомоги. Частина вантажу вирушила до дитячих будинків, зокрема в Дніпровський дитячий будинок-інтернат та Первомайський центр соціально-психологічної реабілітації дітей. Також було надано адресну допомогу понад 50 сім'ям, що виховують дітей з особливими освітніми потребами та проживають на прифронтових територіях.

– Чи плануєте благодійний тур за кордоном? Якщо так, то в яких країнах/містах і коли?

– На осінь у нас планується друга частина туру “Я — Україна” з новою концертною програмою. Також ми з командою обговорюємо і закордонний тур, але поки не буде конкретної інформації, я нічого про це не казатиму. Зараз взагалі не дуже легко щось планувати. Як тільки у мене підтверджуються якісь концерти чи події — я одразу повідомляю про це у соціальних мережах. Маю надію, зустрінемось і в Україні, і в Європі!

Про ситуацію довкола розіграшу позашляховика

– Не так давно неоднозначну реакцію викликав розіграш позашляховика. Як можете його прокоментувати?

– Як я вже зазначала в інтерв'ю: я живу по совісті і завжди чесна перед собою та своєю аудиторією. І в цій ситуації у мене точно не було мети когось образити чи зачепити чиїсь почуття. Тому, якщо я це зробила – прошу вибачення, я в жодному разі не хотіла. Я збирала на автомобілі для військових на своїх концертах і цей гів став ще однією активністю, звідки планувалося додати кошти до необхідної суми збору. Військових не було залучено в самому гіві. Я повідомила, куди був спрямований донат лише задля того, щоб відзвітувати людям. У мене не було жодної мети когось образити чи зачепити чиїсь почуття. Низку питань я закрила в особистих розмовах, без виносу на публіку. Бо важливі речі вважаю за правильне вирішувати непублічно.

Для мене метою було дати можливість комусь отримати приз, який завжди в таких активностях готують і надають організатори конкурсу, адже є велика кількість людей, кому просто необхідно відволікатись хоча б на короткий період часу.

І як би це не сприймалось різними поглядами, давати емоцію радості, в тому числі і від активностей з подарунками – це те, що ми маємо робити. Сьогодні приводів для радості не так вже і багато і треба їх генерувати. Тут погляди розділились, комусь сподобалось, комусь – ні, хтось сприйняв по-своєму. Цього разу конкурс вирішили скасувати. Зараз взагалі майже щодня виникають події, що викликають обурення та резонанс у суспільстві. Мені здається, це тому, що ми всі зараз дуже вразливі до усього, що відбувається. Зараз в цілому важко бути в оптимістичному настрої. Наче ми всі і навчились жити в режимі форсмажору та емоційних гойдалок, але все одно кожному необхідне місце для виходу емоцій. Регулярні обстріли, постійний страх, недосип через це та важкий емоційний фон – це все дає про себе знати, тому ми можемо різко реагувати на дії інших людей, особливо публічних, бо до них завжди вищі очікування. Новинна стрічка буквально переповнена такими випадками. В мене погляд на такі ситуації в цілому такий: я роблю те, що маю, те що вмію і те що можу. Навіть як щось буде сприйнято не лише позитивно, але і негативно – до цього я вже звикла. Як кажуть: не помиляється лише той, хто нічого не робить.

– Чи буває важко витримувати хейт? Як ви реагуєте на нього?

– Так, сьогодні ми всі особливо чутливі, адже в країні війна. Я щиро вдячна мільйонам людей, які підтримують і надихають добром і світлом, але дійсно у соцмережах дуже багато негативу несеться також. Я думаю, що українці вже неодноразово показали світу, які вони круті і сильні, коли гуртуються! Коли ми разом йдемо до однієї мети – це викликає захоплення, це створює шалений спротив проти зла. Коли ти один – ти сильний, але коли разом – це безмежний океан спротиву. Тому особисто я намагаюся весь негатив – бо іноді він у мене також з'являється, всі ми люди – конвертувати у мотивацію, у дії. Це як в сім'ї: можемо посваритись трохи на емоціях, але все одно разом, все одно підтримуємо. Бо разом – сила!

Про стосунки з Потапом на відстані

– Чи складним було рішення про повернення до України без Потапа? Як чоловік відреагував на те, що ви будете без нього у цей непростий період?

– Ну, ми ж з Льошею не сіамські близнюки, тож можемо бути і одне без одного, окрім того він зараз також в Україні. Іноді наші графіки співпадають, іноді – ні. Та і зараз така ситуація, що дуже багато закоханих, сімей, жінок та чоловіків, не бачать одне одного місяцями, а, можливо, вже і роками. З одного боку, це жахливо. З іншого боку, в моменти цих нечастих зустрічей ти відчуваєш настільки гостру ейфорію, настільки сильне щастя, що цей шквал емоцій тебе просто збиває з ніг. Чесно кажучи, думала, таке буває тільки в підлітковому віці. Коли весь світ перестає існувати, а є тільки ви двоє. І геть неважливо, де ви і що навколо. І ці короткі зустрічі тебе дуже насичують і наповнюють таким потужним зарядом сил та ресурсу, яких потім вистачає на те, щоб гори звернути. Можливо, це вже захисна реакція моєї психіки, але в цьому реально є якась своя романтика, якщо чесно.

Ну, а як Льоша міг відреагувати на те, що я поїду з концертним туром, головною метою якого буде зібрати гроші нашим захисникам? Звісно, підтримав, бо розуміє усю важливість цього туру. І дуже мною пишається. Зараз кожен з нас перебуває там, де може бути максимально корисним. Це головне і найважливіше. І протягом туру я завжди згадувала його адже такі неймовірні пісні як "Почуття", "Обіцяю", і найзнаковішу на сьогодні для мене пісню "Я – Україна" написали ми з Льошею разом. І коли на кожному виступі в кожному місті зала співає разом зі мною "Я – Україна" стоячи, мені здається, що Льоша поруч, я просто фізично відчуваю його енергетику і неймовірну добру душу.

– У свій день народження ви подякували Потапу за те, що він для вас робить. Як Потап допомагає вам на відстані? Коли востаннє бачились?

– Так, на день народження Льоша записав мені дуже чутливе відеоповідомлення-сюрприз. Коли мені його увімкнули на екранах, я ледь не плакала, а зала аплодувала йому стоячи!

Бачимось на декілька днів у перерві між концертами або роботою. Льоша телефонує мені перед кожним моїм виступом. Каже теплі слова. Це завжди дуже мотивує. Навіть, якщо ти артистка з великим досвідом, і в тебе були тисячі концертів, у тобі всередині все одно живе маленька дівчинка, якій дуже важливо почути слова підтримки. Особливо від коханого чоловіка! Як я вже сказала вище, відстань не похитнула наші стосунки, а зробила їх дещо іншими, вивела на новий рівень. Ця розлука для нас – новий досвід. А кожен досвід дається нам Всесвітом не просто так.

– Як часто ви бачитеся, зідзвонюєтесь з чоловіком зараз? Можливо, у вас є якісь сімейні ритуали?

– Чесно кажучи, жодних особливо ритуалів немає. Пр

Джерело