Японія довго була відома своєю закритою політикою стосовно мігрантів та біженців, проте з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну підходи почали змінюватися і ця країна заявила про рішучу підтримку України на всіх напрямках. Прем’єр-міністр Фуміо Кісіда оголосив, що країна прийматиме українських біженців, які виїхали до Польщі, рейси з Варшави почалися з березня минулого року. З того часу Японія прийняла понад дві тисячі українських біженців, для яких були створені спеціальні програми підтримки.
Спочатку для в’їзду у Японію українські біженці повинні були мати гаранта серед родичів, які вже перебували у країні. Але з 18 березня 2022 року країна пом'якшила правила і дозволила в'їзд навіть тим, у кого родичів у країні нема, за умови, що хтось із японців погодиться стати гарантом для цієї людини. До обов’язків гаранта входить фінансова відповідальність за біженців, допомога їм з оформленням документів тощо.
Чим Японія приваблює українських біженців? Які на них там чекають небезпеки? Чи складно знайти роботу і організувати побут у країні з геть незнайомою мовою та несхожим на європейський менталітетом? І зрештою, що самі пересічні японці знають про Україну? Про це «Главком» поговорив з українською біженкою Катериною Огієнко. Катя родом із Чернігова і евакуювалася звідти одразу після завершення боїв поблизу міста. Вже більше року вона живе у Японії, вчить мову, а на життя заробляє викладанням англійської.
«Англійської тут майже не знають»
Розкажіть, як ви потрапили у Японію, де живете? І чому обрали саме цю країну?
Я живу у Токіо, але зараз перебуваю на острові Окінава – це далеко від столиці, але навіть тут я зустрічаю українців. Зараз по всій Японії можна зустріти наших людей.
Я покинула Україну у серпні 2022 року, коли вже не було боїв поблизу Чернігова. Вирішила їхати у Японію, бо мені написав знайомий японець. Він цікавився, як у мене справи увесь час і от запропонував допомогу, і пообіцяв виступити моїм гарантом у програмі для біженців. Я пристала на цю пропозицію, бо давно цікавилася японською культурою. Це був шанс побачити країну, познайомитися з її менталітетом та людьми.
Які несподіванки на вас чекали по приїзду?
Таких ситуацій, щоби було аж зовсім некомфортно, не траплялося. Тут культ ввічливості і японці такі, що навіть коли їм щось не подобається, вони не демонструватимуть свого невдоволення, а постараються делікатно все пояснити.
Я мала складнощі зі спілкуванням, тому що англійської тут майже не знають. Якщо когось зупинити на вулиці і щось спитати, вас не зрозуміють, скоріш за все.
З якими проблемами стикаються українські біженці у Японії і на яку допомогу можуть очікувати?
Біженець має отримати візу. Також необхідно знайти собі гаранта – громадянина Японії, який на волонтерських засадах допомагатиме з оформленням документів, нестиме за тебе фінансову відповідальність. Цю людину перевіряють ще на етапі видачі візи. Такі перевірки розпочалися нещодавно, адже почастішали випадки із недобросовісними гарантами, що кидали біженців напризволяще. Особливо щодо молодих дівчат траплялися різні ситуації.
У моєму випадку також сталася неприємна ситуація. Мій попередній гарант мені погрожував. Мені здається, він на щось розраховував, на якісь відносини. Він старший за мене на 20 років і я нічого такого не хотіла.
Він допомагав мені з оформленням необхідних документів і тільки. Також перед переїздом він як гарант зв'язувався з компанією, у будинку якої я проживаю наразі. Але після особистої зустрічі вони спілкуються зі мною напряму.
Я багато не просила у нього про допомогу, прагнула справлятися самостійно. Але він раптом просто почав мене ігнорувати, без якогось приводу, написав відмову від того, щоби бути моїм гарантом. Я про це дізналася, коли мені зателефонувала робітниця фонду, який допомагає українцям.
Цей гарант поставив мене у дуже скрутне становище, бо оформлення нового займає приблизно два місяці і виплати на проживання через це могли сильно затримати. Я повідомила у міграційну службу, що гарант ігнорує мої повідомлення протягом місяця і що він від мене відмовився. Тоді мені знайшли нового. А цей попередній через чотири місяці написав мені повідомлення із погрозами.
Що робити у таких випадках, коли гарант у Японії виявляється неблагонадійним?
Про його погрози я одразу повідомила у міграційну службу. Там мене запевнили, що все буде добре і що його внесли до чорного списку як ненадійного. Мені знайшли нового гаранта і постійно потім дзвонили, контролювали, як він поводиться.
Мій гарант мені погрожував. Здається, він на щось розраховував, на якісь відносини
Як знаходять гаранта?
Є два шляхи: шукати самостійно і потім його перевірить міграційна служба, або довірити цю справу міграційній службі, але це займає більше часу.
Які обов’язки має гарант?
Крім вище перелічених обов’язків, ця людина має опікуватись вами, якщо ви потрапляєте, наприклад, у лікарню чи поліцію – тобто це перша людина, якій зателефонують. Якщо у вас фінансові складнощі, чи складнощі із житлом, ця людина також має допомогти вам владнати всі питання.
Тобто, це майже як родич?
Так. Гарант має у всьому допомагати.
«Тут баланс між дорогим житлом і дешевими продуктами»
У вас виникають фінансові складнощі? На що ви живете?
Державний фонд видає українському біженцю 250 тис. єн (близько $1,8 тис.) кожні три місяці. Також ви маєте право працювати. Оскільки я ще продовжую навчатися в українському університеті, я не працюю повний день, але маю підробіток – викладаю англійську мову дітям.
На що вистачає цих грошей від Державного фонду?
Найбільша стаття видатків – житло. Ціни на продукти та інші товари досить доступні, мені на одну себе грошей цілком вистачає. На харчі я витрачаю близько 30-40 тис. єн ($250-300), і оскільки на місяць мені видається 80 тис. єн ($580), а оренду житла я не сплачую, маю ще близько 40-50 тис. єн. Половину витрачаю на проїзд, він у Токіо дуже дорогий, а ще половину можу вільно витрачати на що захочу: побутові речі, одяг, походи у кафе.
Щодо цін скажу, що тут є деякий баланс між дорогими житлом та проїздом і досить дешевими продуктами, засобами гігієни, кафе тощо. Тому, маючи стабільну роботу, проживати тут доволі комфортно.
У мене такі комфортні умови через те, що я отримую фінансову допомогу від Держфонду. Іноземцям, які приїжджають, наприклад, вчитися у Токіо, ведеться дуже скрутно, їм доводиться гарувати на двох роботах, щоби вистачало на їжу і оренду житла. Орендувати нормальну кімнату у Токіо коштуватиме 60-70 тис. єн на місяць ($430-500).
Ви спілкуєтесь з іншими українцями?
Так, спілкуємося. У нас тут вже утворилася діаспора. Проводимо у Токіо мітинги, щоби японці не забували про війну в Україні.
Я наразі проживаю у гуртожитку і мені пощастило, що тут є й інші українці. Компанія, яка керує цим гуртожитком, надає кімнати українцям безплатно терміном на рік і таким чином я познайомилася з багатьма.
З яких міст загалом приїжджають?
Дуже багато з Києва, є дівчата з мого Чернігова, є з Харкова. Зі сходу України також дуже багато.
Маріанна Присяжнюк, для «Главкома»
Усі фото надані Катериною Огієнко
