Як вторгнення вплинуло на склад команди, яка є триразовим чемпіоном України, про історію заснування "Пантер" та особливості жіночого хокею — розмова з засновницею клубу та гравцем-тренером Катериною Середенко. Далі — пряма мова.
Харківські "Пантери": історія заснування жіночого хокейного клубуЯ з дитинства була спортивною. У дитинстві займалася спортом, але це не було професійно. У 25 років я прийшла у жіночий хокей, і так почалося моє хокейне життя. Сім років тому, майже вісім, я створила жіночу хокейну команду "Пантери". Щоб підтримати дівчаток, я й сама разом з ними вийшла на лід. З того моменту я у хокеї. Я засновниця клубу і його керівниця.
У мене був невеликий фундамент для того, щоб створити цей клуб. Мій чоловік був професійним хокеїстом. Він на той момент був керівником чоловічого хокейного клубу, організатором аматорських турнірів.
Коли виникла така ідея, коли запропонували представники Федерації хокею України спробувати створити жіночий хокейний клуб у Харкові, вже існували у Києві клуби, і у Дніпропетровську. І ми відгукнулися на цю ідею, мій чоловік мене підтримав. Тому мені, можливо, було трохи легше проходити ось цей етап становлення команди, бо у мене була підтримка, порадник.
У Харкові у 90-х роках вже народжувався жіночий хокей. Але через кілька років він знову зник з карти України, тобто у нас була база у Харкові. Для нас, харків'ян, це було не нове, що жінки грають у хокей. Тому, у нас дійсно був хороший фундамент для старту сім років тому.
Як повномасштабне вторгнення вплинуло на "Пантер" у ХарковіДля нас це як рестарт після початку бойових дій в Україні, у нас дуже велика пауза була.
У Харкові немає льоду на сьогодні, дуже багато дівчат виїхали у Європу. І ми по крупинках зібрали команду з тих дівчат, які залишились в Україні. І, на щастя, у нас це вийшло у кількості повноцінної команди. Тобто 22 людини — це вже повноцінна команда: 20 польових гравчинь і два воротарі.У нашій команді є дівчата, які виступають за збірну України. У грудні чотири людини у нас викликали на тренувальні збори у Вільнюс. Там будуть готуватися до Чемпіонату світу, який буде проходити у наступному році.
За кордоном у нас перебувають близько 12 гравчинь, які підписали контракти, вони зараз виступають у Європі — у Німеччині, у Швеції, навіть в Америці є дівчата. Звичайно, це для нас втрата, але я сподіваюся, що вони повернуться додому.
На сьогодні ті 22 людини, які заявлені на чемпіонат України, з них 12 людей — харків'янки.
Багато новеньких цьогоріч. Є у нас також переселенці: з Маріуполя, Ужгорода, Вінниці, Дніпра, Білої Церкви, але більша частина — з Харкова і доповнили команду дівчата з тих міст, де немає клубів жіночих, або вони прийняли таке рішення, що вони виступатимуть за харківських "Пантер". Що змінилося для жіночого хокею в Україні після повномасштабної війниЧерез те, що не вистачає на усі команди певної кількості гравців, за регламентом була знижена вікова межа до дівчат, починаючи з 2012 року народження.
Тобто раніше, коли ми починали грати у жіночий хокей, у нас мінімальний вік у заявці був 15 років, а зараз цей рівень знизився до 12. Я думаю, це максимум, на який можна знизити, бо далі вже зовсім діти йдуть. Треба враховувати, що 12 років дитина і 20 років дівчина — це відчутна різниця й у фізичній підготовці, і фізіологічній.
Для того, щоб чемпіонат зовсім не пропав, було прийняте таке рішення. Але я хочу сказати, що навіть ті дівчата, які 2012 року народження, вони, як правило, вже вихованці ДЮСШ, тобто у них є база і досвід гри у хокей при хлопчачих командах.
Тому деякі з цих 12-річних дівчат можуть бути технічно сильніше, ніж старші дівчата.Максимум по віку не встановлений. Наскільки я знаю, найстарша учасниця чемпіонату, яка грає за одеську команду, 1970 року народження.
У нас 1972-й рік народження максимум. Це Тетяна Слащева — дуже талановита, одна з найсильніших та найдосвідченіших спортсменок в Україні, вона була капітаном збірної України ще у 90-х роках, багаторічним капітаном нашої команди, залишається у нас у команді. Вона буде провідником юних спортсменок у дорослий хокей.
Про відновлення сезону. Жіночий чемпіонат України з хокею 2023Ми свій тур почали в Одесі, але свої домашні матчі гратимемо у Києві. Тому що у нас немає можливості у Харкові прийняти команди через відсутність льодової арени. Наступного місяця ми їдемо у Дніпро. Потім знову зустрічатимемось з Одесою і вже наприкінці сезону — з київською командою.
У нас 300 суперників: Київ, Одеса, Дніпро — у них є свої льодові арени, у них є можливість повноцінно проводити тренування. У нас поки такої можливості немає. Але нічого страшного, переживемо цей момент, головне — залишитись на плаву, об'єднатися, бути єдиним кулаком.Що буде з жіночим хокеєм у Харкові, залежить передусім від нас. Незалежно від того, буде працювати льодова арена чи ні, наш клуб буде робити усе можливе, щоб жіночий хокей у Харкові існував, розвивався і не зник. Нам просто потрібно набратися терпіння.
Нас підтримує й управління Харківської обласної ради по спорту, у нас є підтримка, у нас є бажання, у нас є стрижень, у нас є бойовий дух, тому я впевнена, що все буде добре.
Особливості жіночого хокею. Чому Харків — "найхокейніше" містоПо-перше, не усім дівчаткам дано займатися бальними танцями чи художньою гімнастикою. Дуже багато тих дівчат, які проявляють себе дуже гідно у такому виді спорту, який вважався чоловічим.
Є такі дівчата, які приходять у хокей проявити себе саме з цього боку: тобто витримка, характер, витривалість.Зрозуміло, що у кожному спорті потрібен характер, але хокей — це дуже динамічний вид спорту, один з найшвидших видів спорту світі. І саме тут дівчата з такими характерами знаходять себе.
Може, це егоїстично буде, але я вважаю, що конкретно з жіночого хокею, найхокейніше місто — Харків.По-перше, зараз проходить вже сьомий сезон Чемпіонату України й ми єдина команда, яка не пропустила жодного сезону. Тобто на нашій команді формувалась збірна України не один раз. Харків'яни — це був той кістяк збірної України, який виграв кваліфікаційний турнір і вийшов на Чемпіонат світу, вони й далі виступали за Україну на Чемпіонатах світу.
У нас, коли була можливість, багато дівчат у Харкові займались хокеєм, тому я вважаю, що Харків поки на першому місці. І єдине, що нас підкосило, що ми не маємо можливості поки проводити тренування у своєму місті.На другому місці буде Київ, який, я вважаю, йде в ногу з нами. У нас виходить так, що через те, що дівчата живуть у різних містах, у нас немає можливості разом тренуватися. Тур, який ми зараз провели в Одесі, ми без тренувань були взагалі. Тобто ми приїхали до Одеси, зустрілись, пограли, виграли й роз'їхалися.
Зараз у нас у планах стоїть з нового року провести тренувальний збір, можливо, у якомусь іншому місті. Усе залежить лише від фінансування, бо це дуже затратний вид спорту. Будемо поки виходити з того, що маємо: виїжджати на збори до найближчих міст, де є лід: Дніпро, наприклад. Нас запрошують до Одеси у будь-який момент. Готові надати лід для тренувального процесу, тому зараз поетапно будемо якось входити у сезон і будемо шукати усі можливості для того, щоб підтримувати себе у формі.
Ми відіграли першу гру проти Одеси. Це — дебютанти, цього сезону усі дебютанти, крім нас. Дуже хороша команда в Одесі, у них чудові перспективи. Багато дівчат прийшли з фігурного катання, ті дівчатка, які вже володіли ковзанами, у них гарна база. Буквально рік-два і вони вже будуть боротися з нами за найвищі нагороди.
Я, звичайно, оцінюю наші шанси так, що ми можемо змагатися за золоті медалі, у нас є всі шанси взяти знову перше місце, адже ми вже трикратні чемпіонки України, і я думаю, що у цьому сезоні ми теж гратимемо за перше місце. Я обіцяю, що будемо боротися за перше місце.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
Джерело
